Григорук Валерій Іванович

Григорук Валерій Іванович1951 р. н., доктор фізико-математичних наук, професор

Народився у с. Хижники Старокостянтинівського району Хмельницької області. У 1973 р. закінчив радіофізичний факультет Київського університету, в 1976 р. — аспірантуру. У 1978–1980 рр. служив у лавах Збройних Сил. У Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет ім. Т. Шевченка) працював на кафедрі нелінійної оптики: 1976–1978 рр. — молодшим науковим співробітником, у 1980–1983 рр. — науковим співробітником, у 1983–1988 рр. — асистентом, у 1988–2001 рр. — доцентом, з 2002 р. — завідувачем кафедри квантової радіофізики, професором, у 2002–2007 рр. — деканом радіофізичного факультету, у 2008-2012 рр. — проректором з наукової роботи. У 2001 р. захистив докторську дисертацію «Фізичні закономірності перетворення оптичного випромінювання у волоконних світловодах і пристроях на їх основі».

Сфера наукових досліджень: трансформація оптичного випромінювання у волоконних світловодах і пристроях на їх основі, квантова радіофізика. Дослідив закономірності відновлення просторової і поляризаційної структури випромінювання, яке пройшло багатомодовий волоконний світловод, вивчив закономірності корекції хвильового фронту при його оберненні на основі нелінійно-оптичних явищ, встановив характер взаємодії імпульсів (зміну їх параметрів) з волоконними світловодами.

Автор понад 270 наукових праць, науково-методичних робіт, 9 підручників, «Сучасного термінологічного словника з радіофізики» (2006), «Сучасного словника з оптоелектроніки» (2011), 7 патентів України. Науковий керівник багатьох успішно виконаних науково-дослідних робіт. Віце-президент Академії наук вищої школи України (2010 -2017 рр.), Головний вчений секретар Академії (з 2017р.)

Здійснює значну громадську та науково-організаційну роботу: член спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій, член вченої ради факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем; член Ради Державного фонду фундаментальних досліджень.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2009), медаллю «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2010), Знаком «Петро Могила» МОН України (2010), Відзнакою НАН України (2009), Почесною Грамотою ВАК України (2011), Почесними грамотами КНУ ім. Т. Шевченка. Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (2012), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), Заслужений діяч науки і техніки України (2016).