1952 р.н., кандидат фіз.-мат. наук, доцент

Закінчив Ташкентський університет у 1974 р. за спеціальністю «Теоретична фізика». В 1983 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Теория поверхностных электронных состояний границы раздела контакта металл-полупроводник» (науковий керівник проф. В. І. Стріха).

В 1975р. почав працювати в Київському університеті спочатку на кафедрі кріогенної та мікроелектроніки, а з 1977 р. – на кафедрі фізики напівпровідників, в Проблемній лабораторії «Фізика та техніка напівпровідників», де пройшов шлях від інженера до старшого наукового співробітника. В 1987 р. перейшов на кафедру кріогенної та мікроелектроніки і почав працювати старшим викладачем, а з 1988 р. – доцентом. З 1999 р. – доцент кафедри напівпровідникової електроніки.

Читає такі курси лекцій: «Фізика твердого тіла», «Фізика напівпровідників», «Напівпровідникова електроніка», «Фізика маловимірних систем», «Введення до фізики напівпровідникових наносистем».

Основний напрям наукової роботи – наноелектронні напівпровідникові системи, фізика поверхні та границь розподілу твердіх тіл. У результаті були розроблені: самоузгоджена теорія електронних станів границь розподілу напівпровідників та металів; теорія формування спектрів характеристичних втрат електронів середніх енергій при їх розсіянні на плазмових приповерхневих збудженнях, з урахуванням інтерференції каналів розсіяння; теорія спін-залежного тунелювання в напівпровідникових гетероструктурах та спін-залежної локалізації електронів у квантових точках.

У 1997 р. одержав державну премію України в галузі науки і техніки. Він є відповідальним за наукові та навчальні контакти між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Тайванськими організаціями.

Автор понад 80 публікацій, 1 учбового посібника та співавтор 1 монографії.


Повернутися до розділу «Персоналії «В»