1930 р.н., доктор фіз.-мат. наук, професор

У 1952 р. закінчив фізичний факультет за спеціальністью «Фізика». У 1957 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1982 р. – докторську. Працював на радіофізичному факультеті з 1952-1999 рр., пройшовши шлях від асистента до професора. Підготував та читав на високому науковому та методичному рівні ряд основних спецкурсів спеціалізації «Фізична електроніка».

Ним розроблена теоретично, а також експериментально обгрунтована концепція про визначну роль електронних процесів в механізмі порушення стехіометрії іонних кристалів. На базі цієї концепції ним створено новий перспективний напрям в фізиці іонних кристалів, який має велике практичне значення як теоретична база для розробки ефективних методів отримання кристалів та плівок із заданими властивостями.

Є автором більш ніж 100 наукових праць і 6 авторських свідоцтв. Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій. Був членом проблемних рад у Київському університеті з фізичної електроніки та фізики напівпровідників і діелектриків, членом спеціалізованої ради Інституту фізики АН УРСР. Нагороджений Великою срібною медаллю ВДНГ СРСР.


Повернутися до розділу «Персоналії «П»