1949 р.н., доктор фіз.-мат. наук, професор

Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, радіофізичний факультет у 1971 р. У 1979 р. захистив кандидатську «Параметричне перетворення оптичних полів в кристалах та парах лужних металів» (науковий керівник проф. В. Л. Стрижевський), а в 1998 р. – докторську дисертацію «Нестаціонарні оптичні поля та процеси їх взаємодії з конденсованою речовиною» (спеціальність «оптика, лазерна фізика»).

Працював у НДІ «Квант» у 1971-1980 рр. В університеті працює з 1981 р.: старшим науковим співробітником НДЧ КДУ ім. Т. Г. Шевченка (1981-1993 рр.) , доцентом (1994-2001 рр.), професором кафедри електрофізики (з 2001 р.). Читає курси лекцій: нормативні курси «Оптика» та «Атомна фізика», спецкурси «Лазерна техніка», «Сучасні методи радіофізики». Бере участь у розвитку практикумів «Атомна фізика», практикуму з вимірювань.

Напрями наукових досліджень: оптика надкоротких імпульсів, інфрачервона спектроскопія нанопористих середовищ, нелінійна оптика кристалів, оптика гетеронаноструктур, квантова теорія дифракції, переформулювання рівнянь квантової механіки (КМ). Основні одержані наукові результати:

  • побудовано абераційно-дифракційну теорію параметричного перетворення зображень у кристалах з квадратичною нелінійністю;
  • разом з В. Л. Стрижевським і А. К. Амеровим запропонував і розробив механізм нерівноважного випромінювання плазми лазерного пробою для пояснення явища генерації пікосекундного спектрального континуума;
  • розроблено методику представлення розв’язків рівнянь Максвела поза квазімонохроматичного наближення;
  • одержано квантовий критерій класичності оптичних імпульсів надкороткої тривалості;
  • побудовано полімерну модель адсорбційних центрів, розташованих на поверхні пористого кремнезему;
  • запропоновано теорію дифракції як процес розсіяння, рівняння КМ для функції дії і густини імовірності.


Був керівником кандидатської дисертації. Проводить значну громадську та науково-організаційну роботу: член профбюро, куратор НТСА, член журі Всеукраїнської студентської олімпіади з фізики, член програмного комітету ІІІ-VI міжнародних конференцій молодих вчених з прикладної фізики, керівник секції.

Має біля 130 публікацій, 5 методичних розробок, зокрема: «Атомна фізика. Фізичний практикум», «Фізика атомів і атомних структур» (разом з Д. І. Шекою), «Атомна фізика. Фізичний практикум» (разом з Н. П. Харченко), 12 авторських свідоцтв на винаходи.


Повернутися до розділу «Персоналії «О»