1904-1976 рр., доктор фіз.-мат. наук, професор, завідувач кафедри, член-кореспондент НАН України

Закінчив у 1926 р. Київський інститут народної освіти. В 1932-1976 рр. працював у Київському державному університеті професором (з 1934 р.), керівником спеціалізації «Електрофізика» (1932-1937 рр.), завідувачем створеної ним кафедри електрофізики (1932-1941 та 1944-1952 рр.), кафедри фізичної електроніки (1952-1976 рр.).

Читав курс «Фізична електроніка». Був одним із засновників створеного на базі керованої ним кафедри радіофізичного факультету. Одночасно з роботою в університеті в 1927-1961 рр. працював в Інституті фізики АН УРСР аспірантом, науковим співробітником, керівником групи, а з 1936 р. – завідувачем відділу. Захистив докторську дисертацію у 1937 р., обраний член-кореспондентом АН УРСР у 1939 р.

Основні напрями наукової роботи – фізична електроніка і фізика плазми. Обгрунтував напівпровідникові властивості ефективних електронних емітерів, вивчив електронні та адсорбційні властивості метал-плівкових емітерів, створив термоемісійний (плазмовий) метод прямого перетворення теплової енергії на електричну. Відкрив явище фоторезонансної плазми.

Був засновником і керівником Київської наукової школи з фізичної електроніки. Серед його учнів – шість академіків та членів-кореспондентів НАН України, четверо завідувачів кафедр на радіофізичному факультеті, численні доктори наук, професори, лауреати Державних премій СРСР та України.

Опублікував понад 200 наукових праць, у тому числі монографію «Термоэлектронный (пламенный) преобразователь энергии» (1961 р.).


Повернутися до розділу «Персоналії «М»