1955 р.н., доктор фіз.-мат. наук, професор

Закінчив фізичний факультет Донецького державного університету у 1978 р. У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію «Эффекты кристаллической структуры в теории сверхпроводимости» (науковий керівник – проф. Є. В. Зароченцев), а в 1994 р. – докторську дисертацію «Вплив латеральних взаємодій на фізичні властивості молекул, що адсорбовані на поверхні твердого тіла».

Працював інженером (1978-1984 рр.), молодшим науковим співробітником (1985 р.) Донецького фізико-технічного інституту НАН України, молодшим науковим (1986-1987 рр.), старшим (1988-1994 рр.) та провідним науковим співробітником (1994-1999 рр.) Інституту фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАНУ.

З 2000 р. – професор кафедри напівпровідникової електроніки радіофізичного факультету. Викладає спеціальні курси «Фізика низьковимірних систем», «Актуальні проблеми сучасної електроніки» та нормативний курс «Фізика напівпровідників», веде лабораторні роботи з циклу «Фізика напівпровідників».

Основні напрями наукових досліджень – фізика твердого тіла, теорія ближнього поля, фізика низьковимірних систем. Ним, зокрема, показано, що квантовий вихід люмінесценції адсорбованих молекул барвника має особливості в точці фазового переходу підкладинки. Запропоновано модель поверхневого плазмонного резонансу в системі високомолекулярних покриттів, що дає змогу розраховувати концентрацію і стан молекул білка на поверхні датчика ППР. Побудовано теорію скануючої оптичної мікроскопії ближнього поля на частоті другої гармоніки.

2 учні захистили кандидатські дисертації. Опублікував понад 150 наукових та науково-методичних праць. Серед них 1 підручник та 1 навчальний посібник.

Інтерв’ю у студентській неофіційній газеті факультету «РФФ.Live»


Повернутися до розділу «Персоналії «Л»