1919-1993 р.р., доктор фіз.-мат. наук, професор, декан, завідувач кафедри, член-кореспондент АН України

У 1936 р. як відмінник навчання без іспитів був зарахований на фізичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Переддипломну практику проходив у Ленінграді в Державному оптичному інституті під керівництвом акад. АН СРСР О. М. Тереніна. У 1941 р. блискуче захистив дипломну роботу та одержав направлення до аспірантури. Проте корективи внесла Велика Вітчизняна війна – він був мобілізований і з листопада 1941 р. по травень 1945 р. був на її фронтах у лавах артилерійських підрозділів.

У 1945 р. його переводять до Головного артилерійського управління і тільки завдяки клопотанню Президента АН СРСР, академіка С. І. Вавілова, який знав кілька наукових студентських робіт І. І. Конділенка, він був демобілізований (армія не хотіла відпускати кваліфікованих спеціалістів) і в 1946 р. був зарахований до аспірантури фізичного факультету Київського університету.

В 1950 р. він успішно захищає кандидатську дисертацію «Люминесценция и поглощение растворов солей таллия» (науковий керівник проф. О. А. Шишловський). З 1951 р. за рекомендацією академіка АН України В. С. Лашкарьова очолює кафедру експериментальної фізики, якою керував до 1963 р.

Прекрасні людські риси і велика наукова повага обумовлюють обрання у 1963 р. деканом радіофізичного факультету, яким він прауював до 1972 р. Перші повідомлення, на той час закриті, відносно мазерів спонукали його створити в 1964 р. кафедру молекулярної та радіоспектроскопії. В 1965 р. на об’єднаному засіданні вчених рад Інституту фізики і напівпровідників він захистив докторську дисертацію «Вплив умов збудження і фізичного стану середовища на інтенсивність спектрів комбінаційного розсіювання світла», отримав ступінь доктора фізико-математичних наук і згодом звання професора. Наукові результати цієї роботи настільки були вагомими, що в 1967 р. Академія наук України обирає його член-кореспондентом.

Проводив широку навчально-організаційну роботу зі створення практикумів, проведення наукових семінарів, читав лекції, організовує міжнародні та союзні наукові конференції. Його лекції відзначалися широкою ерудицією, глибоким розумінням фізичних явищ, образною мовою, ентузіазмом лектора у викладанні складних питань. Він майстерно читав як загальні курси: «Оптика», «Атомна фізика», так і спецкурси «Спектри та будова багатоатомних молекул», «Сучасні проблеми аналітичної спектроскопії»; за його участю були створені практикуми: «Оптичний», «Атомний», «Техніка спектроскопії».

Під його керівництвом проведено широке коло досліджень у визначенні закономірностей властивостей комбінаційного розсіяння світла, а саме: частотної залежності інтенсивності ліній комбінаційного розсіювання для різних за формою коливань молекул, встановлено вплив відносного розташування частоти збуджуючого світла і електронних смуг поглинання речовини; досліджено вплив симетрії молекул, їх концентрації і температури середовища на закономірність інтенсивності комбінаційного розсіювання молекулярних коливань; визначено квантовий вихід ліній комбінаційного розсіювання; значний вклад вніс в дослідження властивостей вимушеного та оберненого комбінаційного розсіювання; значний внесок зробив у розвиток підвищення ефективності реєстрації слабких оптичних сигналів і створення джерел для збудження ліній комбінаційного розсіювання, що значно підвищило чутливість і точність кількісного аналізу методом комбінаційного розсіювання світла.

Сформував кілька великих напрямів у спектроскопії комбінаційного розсіювання, заклав і створив наукову школу, був засновником і активним організатором створення періодично діючих союзних і міжнародних конференцій з комбінаційного розсіяння світла. Він виховав тисячі спеціалістів, кілька десятків кандидатів і докторів наук. Його роботи широко відомі в науковому світі далеко за межами України. Співавтор більш ніж 260 наукових праць, монографії, серед яких: «Электрооптическая дефлекция света» (співавтори Гриб Б. М., Коротков П. А., Цященко Ю. П. – Київ: Техніка, 1980. – 208 с.) та двох навчальних посібників: «Введение в атомную спектроскопию» (співавтор Коротков П. А. – Київ: Вища школа, 1976. – 304 с.) і «Физика лазеров» (співавтори Коротков П. А., Хижняк А. І. – Київ: Вища школа, 1984. – 232 с.).

Він завжди поєднував педагогічну, наукову і громадську діяльність: був головою правління товариства «Знання» УРСР в 1970-1978 рр., депутатом Верховної Ради УРСР дев’ятого скликання, членом понад 25 вчених та координаційних рад, членом редколегії Української радянської енциклопедії.

За бойові заслуги у Великій Вітчизняній війні та визначні досягнення у науковій діяльності він нагороджений орденами «Червоної Зірки», «Великої Вітчизняної війни другого ступеня», медалями «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За оборону Києва», «Знак Пошани», почесною грамотою Верховної Ради Української РСР, медаллю ім.Вавілова, ще 7 медалями СРСР та багатьма почесними грамотами та ювілейними медалями Української РСР.


Повернутися до розділу «Персоналії «К»