1921-1997 рр., доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри

У 1947 р. закінчив Московський авіаційний інститут за спеціальністю «Радіотехніка» і працював у цьому інституті до 1950 р. У 1950-1962 рр. працював у Томському політехнічному інституті старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри, деканом. Захистив у 1950 р. кандидатську дисертацію, докторську дисертацію з технічних наук захистив у 1959 р. У 1962-1974 рр. завідував кафедрою загальної радіотехніки на радіофізичному факультеті Київського державного університету.

Викладав нормативний курс «Радіотехніка та електронні прилади». За час роботи у Київському університеті підготував 6 кандидатів наук. З 1974 р. завідував кафедрою фізики у Дніпропетровському Інституті інженерів залізничного транспорту, Київському вищому політичному військово-морському училищі, Київській військово-повітряній академії.

Основні напрями наукових досліджень –радіолокаційна астрономія та радіофізичні методи дослідження високих шарів атмосфери, дослідження метеорів радіолокаційними методами, що поєднують радіоастрономію і геофізику; займався також розробкою програмованого навчання і був у 1964-1974 рр. директором науково-дослідного інституту програмованого навчання при Київському університеті.

Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 5 монографій з радіолокаційних досліджень метеорів, навчальний посібник з радіотехніки та посібник з програмованих методів навчання. Був протягом багатьох років головою комісії з радіоелектроніки Республіканського правління товариства «Знання», заступником голови республіканського правління товариства з радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова.


Повернутися до розділу «Персоналії «Ф»