1948 р.н., доктор фіз.-мат. наук, професор

У 1971 р. закінчив радіофізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працює на радіофізичному факультеті з 1971 р. інженером, старшим інженером, молодшим науковим співробітником, асистентом, доцентом, професором (з 2006 р.) кафедри фізичної електроніки, у 2005 р. захистив докторську дисертацію. Стажувався в Карловому університеті (Прага) в 1988 р. Підготував і читає лекційні курси «Плазмохімія», «Фізична електроніка. Ч.І», «Плазмові технології», «Обробка інформації», «Мікропроцесорна техніка».

Основний напрям наукової діяльності – нерівноважна плазмохімія. Відкрив і дослідив явище утворення в надзвукових сильно іонізованих плазмових струменях, які витікають в нейтральний газ, стрибків ущільнення, що супроводжуються стрибком температури позитивних іонів при монотонному падінні температури електронів. Виявив і пояснив можливість формування нерівноважної (двохтемпературної) функції розподілу електронів за енергіями в дейтерієвій плазмі несамостійного розряду, що підтримуються плазмовим потоком.

Запропонував метод реалізації стаціонарної взаємодії плазми з рідкофазною речовиною, який на відміну від відомих, дозволяє керувати більшою кількістю зовнішніх параметрів газорозрядної системи ніж у відомих, що збільшує селективність плазмохімічного впливу на речовину. Розробив новий тип електричного розряду: розряд у газовому каналі з рідкою стінкою. Показав перспективність використання плазмово-розчинних систем на базі несамостійних розрядів для створення комплексних технологій з охорони довкілля (стерилізації води, знищення токсичних речовин, очищення води від іонів важких металів та стійких органічних забрудників), реформуванню рідких палив з метою збагачення їх вільним воднем, генерації вуглецевих наноструктур, переробці руд в кольоровій металургії та в аналітичній хімії.

Під його науковим керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації. Він є співавтором більше ніж 150 наукових праць і навчального посібника «Схемотехніка» (у співавторстві з М. С. Баранчуком і В. В. Бучнєвим). У 1996 р. отримав звання «Соросівський доцент». Неодноразово виступав з науковими доповідями на міжнародних конференціях (в Швейцарії, Чехії, Хорватії, Польщі, Словаччині), та запрошеними лекціями за тематикою своїх досліджень в наукових установах (Чехія, Польща, Словаччина).


Повернутися до розділу «Персоналії «Ч»