Історія кафедри Квантової радіофізики

Кафедра квантової радіофізики (до 1962 р. – кафедра радіофізики), одна з чотирьох кафедр новоствореного радіофізичного факультету, почала свою роботу напередодні 1952-1953 н.р. Першими викладачами і членами кафедри були: завідувач кафедри, ст. викл. І. А. Дерюгін, асистенти Л. М. Ганюк, Є. Д. Майборода, П. Т. Старостін. Разом з ними важливий вклад у становлення кафедри на перших роках її існування внесли інженерно-технічні працівники: В. Куниця, І. Сєдов, О. Співаков, В. І. Цимбаревич, Б. М. Молочніков, Ю. В. Оржеховський та ін. У другій половині 1950-х років викладачами кафедри стають проф. В. І. Левашов (захистив першу на кафедрі докторську дисертацію з електродинаміки теорії відносності), ст. викл. А. Р. Рубльов та випускники кафедри: асистенти В. А. Бабко, В. Ф. Базікало, П. С. Куц, М. І. Ляшенко, Ю. О. Нечипорук. Першим завідувачем кафедри був І. А. Дерюгін (1952-1972). З 1972 р. до кінця 2001 р. кафедру очолював В. В. Данилов, а з січня 2002 р. – В. І. Григорук.

У серпні 1962 р. зі складу кафедри було виділено загальнофакультетську кафедру загальної радіотехніки, а саму кафедру радіофізики відповідно до завдань, які вона вирішувала на той час, було перейменовано в кафедру квантової радіофізики. Першими студентами кафедри стали кращі студенти 3-х та 4-х курсів фізичних факультетів різних педагогічних інститутів і фізичного факультету Київського університету, яких було запрошено навчатися на новому факультеті. Життя вимагало термінової підготовки радіофізиків, а тому набрані таким чином студенти впродовж 1952-1953 н.р. прослухали відповідні спеціальні курси, виконали ряд радіофізичних циклів лабораторних робіт, і в цьому ж році кафедра випустила перших п’ять спеціалістів-радіофізиків. Слід зазначити, що теми тогочасних дипломних робіт були цікавими й актуальними, наприклад, «Побудова схеми стабілізації частоти клістронного генератора за допомогою ліній поглинання мікрохвиль газами», «Фотоелектричні властивості монокристалів, одержаних з розчину в ацетоні під дією видимого світла», а розроблений у дипломній роботі В. А. Бабка вимірювач магнітних полів на основі ЯМР отримав медаль ВДНГ УРСР.

Від початку створення та становлення кафедри її завідувач І. А. Дерюгін формує перші основні наукові напрями кафедри:

  1. Радіоспектроскопія (І. В. Байраченко, В. А. Бабко, Ю. О. Нечипорук, В. Ф. Базікало, М. І. Ляшенко). Зокрема, за програмою Міжнародного геофізичного року І. В. Байраченко очолює виконання програми радіолокаційного дослідження метеорів.
  2. Надвисокочастотні феритові матеріали та пристрої (П. С. Куц, В. В. Данилов). Перші монокристали нікелевого фериту були вирощені в 1958 р. (П. С. Куц, курсова робота В. В. Данилова), а в 1959 р. було отримано монокристали залізоітрієвого гранату (ЗІГ). Досліджені перші сферичні феритові резонатори (дипломна робота В. В. Данилова).
  3. Дослідження нелінійних та параметричних процесів у феритах та напівпровідникових структурах проводяться з 1961 р. (А. І. Глуховцев, С. В. Закревський, Г. А. Мелков).

Новий перспективний напрям – лазерні інформаційні системи та квантова оптика. Перші в Україні рубінові лазери створюються в лабораторіях Ю. Л. Обозненка та І. П. Пугача. Формуються відповідні науково-дослідні групи: акустооптичного сканування лазерним випромінюванням (під керівництвом Ю. Л. Обозненка), електрооптичної модуляції (під керівництвом А. О. Соломка) та магнітооптичної модуляції на кристалах ЗІГ (під керівництвом В. Д. Тронька), а також лабораторія квантової оптики (під керівництвом В. Н. Курашова), у якій пізніше (1971 р.) були отримані перші голограми на базі вже розробленого на кафедрі рубінового лазера та промислового He-Ne лазера. У 1968 р. І. А. Дерюгін захистив докторську дисертацію, присвячену квантовій теорії та практиці інформаційних систем.

Широкий фронт наукових досліджень та їх результати стають науковим і прикладним фундаментом госпрозрахункового фінансування кафедри. Вже в середині 1960-х рр. була укладена перша велика госпрозрахункова тема «Модуляція НВЧ випромінювання на ЗІГ резонаторах» (науковий керівник – І. А. Дерюгін, відповідальний виконавець – П. С. Куц, виконавці: В. В. Данилов, І. М. Зарицький, В. Ф. Базікало). Це дало змогу не тільки вдосконалити технологію росту монокристалів ЗІГ, але й вирощувати монокристали вісмут-кальцій ванадієвих, галій заміщених гранатів та гексаферитів. У другій половині 1960-х рр. за постановами Ради Міністрів СРСР укладаються госпдоговірні теми з феритової техніки для обробки радіолокаційних сигналів (наук. керівник – І. А. Дерюгін, відп. виконавці: В. В. Данилов, Ю. О. Нечипорук; виконавці: Б. Є. Журиленко, В. О. Рубан, В. І. Цимбаревич, О. В. Тичинський). Для виконання цих тем Рада Міністрів СРСР виділяє фонди на сучасне обладнання та матеріали, зокрема, на ЕПР та ЯМР спектрометри, спектроскоп та мікроскоп інфрачервоного діапазону. Свої госпрозрахункові теми з феритової НВЧ техніки отримали М. І. Ляшенко, Г. А. Мелков, В. В. Запорожець. Саме ці дослідження стали фактичним підгрунтям для створення при кафедрі Проблемної науково-дослідної лабораторії (ПНДЛ) квантової радіофізики. Її народження було пов’язане з рішенням Державного комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР № 35 від 26.06.1969 р., постановою Ради Міністрів УРСР № 448-017 від 22.07.1969 р. та наказом МВССО УРСР № 13 від 15.08.1969 р. Науковим керівником лабораторії було призначено завідувача та засновника кафедри проф. І. А. Дерюгіна. Впродовж 1972-2003 рр. лабораторією керував проф. В. В. Данилов, з 2003 р. науковим керівником ПНДЛ квантової радіофізики є проф. В. І. Григорук.

Таким чином, кафедра квантової радіофізики була забезпечена викладацькими та науковими кадрами і, незважаючи на переїзд І. А. Дерюгіна до Москви, перехід наукових груп Г. А. Мелкова і В. Н. Курашова на новостворену кафедру кріогенної та мікроелектроніки, а пізніше групи В. І. Воронцова на реформовану кафедру математики та теоретичної радіофізики, кафедра продовжувала розвивати свої основні наукові напрями та підготовку фахівців із радіофізичних основ сучасних інформаційних технологій.