Головна сторінка  Історія  Навчальний процес  Наукова робота  Відомі вихованці  Фотоматеріали  Програми спецкурсів



Лабораторія функціональної електроніки

Лабораторія радіоспектроскопії магнетиків

Лабораторія інтегральної оптики та ближньопольової мікрохвильової мікроскопії

Лабораторія радіоспектроскопії і спін-хвильової електроніки

Лабораторія методів та приладів НВЧ

Лабораторія акустооптики

Лабораторія лазерної поляриметрії

Лабораторія волоконної оптики

Лабораторія лазерних приладів

Лабораторія голографічних захисних елементів

Лабораторія фотомагнетизму

Лабораторія низькотемпературного доменного резонансу

Науково-дослідні лабораторії кріогенного комплексу



Лабораторія радіоспектроскопії магнетиків

Кінець 1950-х і початок 1960-х років відзначився бурхливим розвитком фізики магнітних явищ як в області теорії, так і в синтезі нових магнітних матеріалів, зокрема, феритів. Особливе місце серед них займають монокристали ЗІГ-монокристали з унікальними властивостями в областях як надвисоких частот, так і в інфрачервоному та оптичному діапазоні. В лабораторії радіоспектроскопії магнетиків під керівництвом проф. М. І. Ляшенка плідно працювала група наукових співробітників у складі с.н.с Л. Л. Стахурського, с.н.с. В. М. Талалаєвського, н.с. Л. В. Чевнюка, яка досліджувала феритові матеріали запропонованим і розвинутим ними новим методом емісійної радіоспектроскопії.

Радіоспектроскопія, як один з розділів спектроскопічної науки, для вивчення властивостей різних фізичних об’єктів використовувала зовнішнє (відносно середовища, що досліджується) електромагнітне поле. Проте, такий підхід не є універсальним, особливо коли йдеться про дослідження процесів, стимульованих зовнішніми електромагнітними полями чи якимись іншими збуджувачами (ультразвук, електронний потік, тощо) електромагнітних полів, що випромінюють тіла, властивості яких вивчаються. Тому було запропоновано і експериментально реалізовано метод, в основі якого лежить вивчення фізичних властивостей тіл шляхом дослідження характеристик його власного випромінювання, а також випромінювання, індукованого зовнішнім впливом, – метод емісійної радіоспектроскопії. В принципі, так звана пасивна радіолокація, по суті, і є та сама емісійна спектроскопія, застосування якої відноситься до самих різних областей, включаючи медицину і сільське господарство.

Метод емісійної радіоспектроскопії – дослідження шляхом аналізу власного і стимульованого електромагнітного випромінювання – є ефективним методом вивчення фізичних властивостей випромінюючих тіл і самого випромінювання. Висока чутливість і можливість проведення досліджень як рівноважних, так і нерівноважних систем, робить цей метод універсальним.

Розроблена методика аналізу електромагнітного випромінювання дозволила вперше експериментально зафіксувати власне випромінювання магнетиків в НВЧ діапазоні і дослідити його властивості. Вперше було експериментально встановлено охолодження магнонної системи за рахунок електромагнітного випромінювання, визначено величину магнонної теплоємності магнетиків, тощо. Проведені дослідження являють собою оригінальний напрям у фізиці твердого тіла.

Отримані в лабораторії результати створили методичну основу визначення та прогнозування шумових характеристик надвисокочастотних приладів, характеристики яких часто мають вирішальне значення при застосуванні цих приладів. Крім дослідження власного і стимульованого електромагнітного випромінювання в лабораторії проводилось вивчення поширення МСХ у феритових плівках, вплив пружних напруг на дисперсійні характеристики цих хвиль. Вивчення впливу деформацій на величину полів магнітної кристалографічної анізотропії привело до розробки методів температурної стабілізації внутрішніх магнітних полів (робочих частот) у феритових плівках, які знаходять сьогодні широке практичне застосування.


Повернутися до розділу «Кафедри»