Головна сторінка  Історія  Навчальний процес  Наукова робота  Відомі вихованці  Фотоматеріали  Програми спецкурсів



Лабораторія функціональної електроніки

Лабораторія радіоспектроскопії магнетиків

Лабораторія інтегральної оптики та ближньопольової мікрохвильової мікроскопії

Лабораторія радіоспектроскопії і спін-хвильової електроніки

Лабораторія методів та приладів НВЧ

Лабораторія акустооптики

Лабораторія лазерної поляриметрії

Лабораторія волоконної оптики

Лабораторія лазерних приладів

Лабораторія голографічних захисних елементів

Лабораторія фотомагнетизму

Лабораторія низькотемпературного доменного резонансу

Науково-дослідні лабораторії кріогенного комплексу



Лабораторія волоконної оптики

Дослідження в галузі волоконної оптики розпочалися на кафедрі нелінійної оптики з ініціативи її завідувача В. Л. Стрижевського на початку 1980-х років. Це було результатом бачення перспектив як практичного застосування світловодів (системи оптичного зв’язку, медицини, волоконні датчики фізичних полів), так і теоретико-експериментального дослідження лінійних і нелінійних процесів, які достатньо зручні для вивчення, внаслідок унікальних властивостей оптичних волокон. До цих властивостей, у першу чергу, відносяться практично необмежена довжина світловодів і мала площа поперечного перерізу, що дозволяє навіть при низьких потужностях збуджуючого випромінювання спостерігати нелінійні явища. Для виконання робіт у цьому напрямку були залучені як експериментатори (В. І. Григорук, В. М. Запорожець, В. Д. Данчук, Ю. Т. Онисько), так і теоретики (Ф. Н. Марчевський, В. П. Фещенко, Я. О. Турчин).

Були підготовлені й читались лекційні курси «Волоконно-оптичні системи зв’язку», «Електродинаміка оптичних хвилеводів», «Інтегральна і волоконна оптика» та ряд інших; створені відповідні лабораторні практикуми. Результативність науково-навчальної роботи в цій галузі отримала визнання та дозволила створити в 1987р. на спецфакультеті нову спеціальність перепідготовки фахівців «Волоконно-оптичні системи зв’язку» – одну з перших у СРСР.

Для проведення наукових досліджень широко залучались і залучаються, і це принципово на радіофізичному факультеті, студенти та аспіранти – О. І. Белоус, В. О. Чернишов, А. К. Амеров, О. О. Абрамов, І. В. Бойко, Е. Л. Яницький, О. О. Масловський, А. Г. Козаченко, Ю. А. Слінченко, С. О. Босак, О. М. Василенко, С. О. Рожко, В. С. Шанойло, О. В. Волоха, С. Г. Понежа, І. С. Борисов, А. Н. Коломієць, І. В. Перерва, Д. В. Носач, І. А. Гожик, Л. А. Волковинська, В. В. Гайдученко, М. П. Січ.

Низка спільних наукових робіт виконана з колегами (В. М. Огенко, Я. В. Гайворонський, О. В. Воляр, І. М. Кузнецов, М. Є. Кондаков, Л. М. Кучикян, П. В. Тимонін та ін.) з Інституту фізики НАНУ, Інституту фізики напівпровідників, Інституту загальної та неорганічної хімії НАНУ, ЦКБ «Завод Арсенал», НДІ «Квант», Таврійського національного університету та багатьох інших. Для студентів перераховані установи, як правило, були і є місцями проходження виробничої практики, виконання дипломних робіт, із працевлаштуванням чи навчанням в аспірантурі після закінчення факультету.

Подальший імпульс у розвитку досліджень у галузі волоконної оптики пов’язаний з розробкою світловодних волоконних датчиків фізичних полів: вимірювача кутових швидкостей і кутів повороту – волоконного гіроскопу (В. В. Обуховський, О. В. Стоян, В. В. Лемешко, В. Л. Стрижевський, В. І. Григорук, Ф. Н. Марчевський, І. М. Кузнецов, Я. О. Турчин, В. М. Запорожець та ін.), суцільноволоконного датчика великих струмів (І. П. Пугач, Ю. І. Косинський, П. М. Хитриченко, В. І. Григорук, Ю. Т. Онисько, Ю. А. Слінченко, В. С. Шанойло та ін.). Активно ведеться дослідження нелінійно-оптичних ефектів у волоконних світловодах, зокрема, вимушеного комбінаційного розсіювання (П. А. Коротков, Г. С. Фелінський, В. І. Григорук та ін.).

Загалом, вищезгаданими дослідниками встановлена низка фізичних закономірностей перетворення оптичного випромінювання у волоконних світловодах і пристроях на їх основі. Вперше в багатомодових світловодах вивчені можливість і закономірності перетворення хвильового фронту випромінювання, яке пройшло головне волокно, на основі його обернення при вимушеному розсіюванні Мандельштама-Бриллюена в допоміжному світловоді. Проведені піонерські дослідження фазової корекції фронту хвилі, яка пройшла багатомодовий волоконний світловод, на основі процесу генерації 2-ої оптичної гармоніки в нелінійних кристалах. Ці та багато інших результатів стали основою для опублікування понад 200 наукових статей, написання двох підручників, увійшли в лекційні курси, лабораторні роботи та в новостворені місця виробничої практики студентів.


Повернутися до розділу «Кафедри»