Головна сторінка  Історія  Навчальний процес  Наукова робота  Відомі вихованці  Фотоматеріали  Програми спецкурсів



Лабораторія функціональної електроніки

Лабораторія радіоспектроскопії магнетиків

Лабораторія інтегральної оптики та ближньопольової мікрохвильової мікроскопії

Лабораторія радіоспектроскопії і спін-хвильової електроніки

Лабораторія методів та приладів НВЧ

Лабораторія акустооптики

Лабораторія лазерної поляриметрії

Лабораторія волоконної оптики

Лабораторія лазерних приладів

Лабораторія голографічних захисних елементів

Лабораторія фотомагнетизму

Лабораторія низькотемпературного доменного резонансу

Науково-дослідні лабораторії кріогенного комплексу



Лабораторія акустооптики

Лабораторія акустооптики була створена на початку 1960-х років, коли стало зрозуміло, що для ефективного використання лазерів необхідно навчитися керувати їх параметрами, в першу чергу – положенням лазерного променя в просторі. Науковим керівником лабораторії став с.н.с. Ю. Л. Обозненко, який керував нею до 1997 р. Одразу ж після створення лабораторії було отримано перше велике замовлення на створення лазерної локаційної системи. Для розв’язання цієї дуже складної задачі в лабораторії був проведений цілий комплекс досліджень рефракції світлових променів у потужному звуковому полі.

Ю. Л. Обозненком була побудована теорія рефракційних дефлекторів світла, а згодом ним же разом з В. В. Котовим, О. В. Клименком, Б. М. Цурочкою та Ю. Є. Ржепишевським були створені перші зразки таких дефлекторів, робота яких грунтувалася на рефракції світла на ультразвукових хвилях в тетрахлоретилені. Трохи згодом, в лабораторії був створений перший в СРСР лазерний локатор і проведені його випробування. Ще й досі в лабораторії зберігається перше зображення, отримане за допомогою цього локатора – це був заголовок газети «Правда». Тоді ж стала зрозуміла обмеженість такого методу сканування лазерного випромінювання, бо рефракційні дефлектори світла мали великі габарити, працювали під великим тиском (щоб позбутися кавітації в ультразвуковому полі, що швидко руйнувала п’єзоперетворювачі), та споживали потужність в декілька кіловатт.

Тому на початку 1970-х років почались роботи по створенню акустооптичних пристроїв керування лазерним випромінюванням на основі брегівської дифракції світла на ультразвукових хвилях високої частоти. Перші дослідження такої дифракції в рідині були проведені Ю. Л. Обозненком та О. В. Клименком, але справжні великі здобутки лабораторії почалися з досліджень бреггівської дифракції світла в кристалах. Для здійснення цих досліджень потрібно було навчитися ефективно збуджувати ультразвукові хвилі в діапазоні від десятків до сотень мегагерц, тому в лабораторії одночасно почали розвиватися три альтернативні технології створення таких високочастотних перетворювачів. Перша грунтувалась на напорошенні епітаксійних плівкових п’єзоперетворювачів з ZnO та CdS і розвивалася Ю. Л. Обозненком та М. І. Коновалом, друга – на поверхневому збудженні акустичних хвиль у п’єзоелектричних кристалах LiNbO3 (Є. М. Смирнов), а третя, що згодом дозволила лабораторії зайняти чільне місце в радянській акустооптиці, на дифузійному зварюванні високоефективних п’єзоперетворювачів з монокристалів LiNbO3 з наступним їх доведенням до резонансної товщини (Ю. Л. Обозненко, М. П. Міліневський).

Справжні успіхи в цьому напрямку пов’язані з приходом до лабораторії В. М. Москальова – оптика з багаторічним стажем, який саме тоді закінчив фізичний факультет. Його золоті руки і безмежна винахідливість дозволили в короткий термін довести цю технологію до ефективного практичного застосування. Ім’я В. М. Москальова було відомо всім акустооптикам колишнього СРСР, бо тільки він вмів втілити найнеймовірніші ідеї в реальні акустооптичні пристрої. Суттєвий вклад у розвиток цієї технології внесли також О. В. Юрченко, що розробив ефективні методи узгодження високочастотних п’єзоперетворювачів з радіочастотним трактом, Л. М. Ільченко, що вдосконалив зварювальний пристрій та М. П. Міліневський, чия прискіпливість та педантизм дозволили винайти оптимальні технологічні режими зварювання. Весь цей час важкий тягар хімічного супроводження технології несла І. Ф. Загладько. Суттєвий внесок в розвиток цієї технології зробили також О. М. Мельник та Г. Ф. Погорєлова.

Все це дозволило вже на початку 1970-х років розробити в лабораторії цілу низку акустооптичних пристроїв і систем і заробити мільйон карбованців госпдоговірних коштів при виконанні особливо важливих робіт. Це були і акустооптичні дефлектори, і судові лазерні локатори для протиракетних систем і багато пристроїв для оптичної багатоканальної обробки радіосигналів; деякі їх зразки ще й досі є неперевершеними.

Як будь-яка досконала технологія, що створюється для військової техніки, акустооптика розвивалася і для виконання суто мирних завдань. Так, на початку 1970-х років у лабораторії почались роботи по створенню лазерного телебачення, і вже в 1974 р. вперше в СРСР Є. М. Смирновим, Ю. Л. Обозненком та О. В. Юрченком було отримано лазерне телевізійне зображення. В той же час П. П. Голокозом вперше спостерігалась параметрична генерація пружних хвиль у кристалах парателуриту, яка потім була ретельно досліджена Л. М. Ільченком та Ю. Л. Обозненком. На основі цих досліджень були побудовані нелінійні акустичні процесори, що грунтувались на колінеарній (Л. М. Ільченко) та неколінеарній (Л. М. Ільченко, Є. М. Смирнов) взаємодії пружних хвиль у кристалах з сильною акустичною анізотропією.

Тоді ж почались роботи в галузі лазерної скануючої мікроскопії. Перші зображення на лазерному скануючому мікроскопі були отримані наприкінці 1970-х років, а вже у 1984 р. лазерний скануючий мікроскоп для дослідження електричних процесів в активних напівпровідникових структурах експонувався на ВДНГ СРСР і отримав 5 медалей (Є. М. Смирнов, Л. М. Ільченко, Ю. Л. Обозненко, В. М. Москальов, О. В. Юрченко). Подальший розвиток цього напряму пов’язаний в першу чергу з ім’ям Л. М. Ільченка, який започаткував дослідження в галузі лазерної скануючої диференційно-фазової мікроскопії і продовжує їх донині.

На початку 1980-х років П. П. Голокоз, Ю. Л. Обозненко та І. П. Пугач почали в лабораторії дослідження невзаємності акустооптичної взаємодії, що призвело до створення першого в світі кільцевого лазера з акустооптичними дзеркалами. Починаючи з кінця 1980-х років, коли роботи для оборонного комплексу майже припинилися, наявність в лабораторії висококваліфікованих фахівців з різних спеціальностей дозволила вчасно переорієнтуватись на новітню елементну базу і створити лазерну проекційну систему, яка користувалась великим попитом у нових комерційних структур і навіть випускалась серійно на підприємстві лазерного приладобудування «Абрис», м. Славутич.

Наявність досвіду в галузі автоматизації наукових досліджень, що були започатковані В. О. Гончаровим та Є. М. Смирновим, дозволила створювати в лабораторії цілісні комплекси, що були готові до вжитку і включали лазери, оптику, електроніку та програмне забезпечення. Так з’явились перші зразки лазерних скануючих мікроскопів з комп’ютерним керуванням, що й досі вдосконалюються в лабораторії акустооптики вже на сучасному рівні. За цей час побудовані основи теорії роботи таких мікроскопів та створено сучасні схеми керування (С. О. Колєнов, Ю. В. Пільгун, Є. М. Смирнов), вдосконалено їх конструкцію (Л. М. Ільченко).

В лабораторії ведуться дослідження в галузі вдосконалення акустооптичних пристроїв, частина їх проводилась на кошти закордонних грантів (EOARD – наукові керівники Ю. Л. Обозненко та О. В. Юрченко). В рамках гранту УНТЦ вчені лабораторії брали участь у створенні найсучаснішого лазерного скануючого офтальморефрактометра, що зараз серійно випускається в США фірмою «Tracey Technologies». В лабораторії до створення сучасних програмно-апаратних комплексів активно залучаються студенти та аспіранти. За час існування лабораторії в ній неодноразово проходили виробничу практику студенти інших провідних вузів України, стажувалися провідні закордонні спеціалісти.

Очолює сьогодні лабораторію доц. Є. М. Смирнов. В ній плідно працюють с.н.с. Л. М. Ільченко, пров. інженери О. В. Юрченко та Г. Ф. Погорєлова, асист. С. О. Колєнов, інж. Ю. В. Пільгун. Наукові та технологічні дослідження ефективно підтримуються техніками М. М. Яковенком, Б. М. Цурочкою та Ю. Є. Ржепишевським. За роки існування лабораторії співробітниками захищено 5 кандидатських дисертацій, опубліковано більш ніж 150 наукових праць, отримано десятки авторських свідоцтв на винаходи та патентів. Лабораторія підтримує плідні наукові зв’язки з провідними вузами та науковими інститутами України та інших країн.


Повернутися до розділу «Кафедри»