Історія створення  Відомі вихованці  Фотоматеріали



Швидкий розвиток навчальної і наукової роботи на радіофізичному факультеті призвів до створення у 1964 р. кафедри молекулярної та радіоспектроскопії. В зв’язку із вимогами часу і значними науковими успіхами в галузі дослідження нелінійних оптичних процесів вона була перетворена в 1972 р. на кафедру нелінійної оптики, яка проіснувала до 1993 р. Засновником кафедри молекулярної та радіоспектроскопії та кафедри нелінійної оптики був видатний український вчений, чл.-кор. АН України проф. І. І. Конділенко, якого на посаді завідувача кафедри у 1982 р. змінив проф. В. Л. Стрижевський.

Кафедра нелінійної оптики (1978 р.). Зліва направо – 1 ряд: В.Л. Стрижевський, І.І. Конділенко, П.А. Коротков, Ю.П. Цященко, В.В. Обуховський; 2 ряд: М.Є. Корнієнко, А.Б. Лебедюк, Ю.І. Галінковський, Н.Г. Голубєва, Д.М. Говорун, В.І. Григорук, В.О. Клименко, Г.Ю. Краснянський, В.М. ЗапорожецьКафедра нелінійної оптики (1978 р.). Зліва направо – 1 ряд: В.Л. Стрижевський, І.І. Конділенко, П.А. Коротков, Ю.П. Цященко, В.В. Обуховський; 2 ряд: М.Є. Корнієнко, А.Б. Лебедюк, Ю.І. Галінковський, Н.Г. Голубєва, Д.М. Говорун, В.І. Григорук, В.О. Клименко, Г.Ю. Краснянський, В.М. Запорожець

Перший штат кафедри молекулярної та радіоспектроскопії складали: завідувач кафедри – доц. І. І. Конділенко, асист. Г. О. Воробйова, зав. лаб. П. А. Коротков, інж. І. Л. Бабіч, аспіранти – В. Л. Стрижевський, Ю. П. Цященко, В. Є. Погорелов. Для забезпечення навчальної роботи з самого початку на кафедрі були створені лабораторні практикуми з техніки спектроскопії, атомної, молекулярної та радіоспектроскопії.

З початку існування кафедри основним науковим напрямком було дослідження комбінаційного розсіювання світла. Це була тема докторської дисертації І. І. Конділенка, яку він захистив у 1965 р., а у 1967 р. його обрано чл.-кор. АН України. Як результат кропіткої роботи, виконаної під керівництвом І. І. Конділенка були захищені кандидатські дисертації І. Л. Бабич, П. А. Коротковим, В. Є. Погорєловим (1964 р). Треба відзначити, що І. І. Конділенко завжди вмів поєднувати наукову роботу з активною громадською діяльністю. Так, протягом багатьох років він очолював всеукраїнське товариство «Знання», що займалося популяризацією досягнень науки, видавничою і освітянською діяльністю.

Під впливом успіхів в галузі квантової електроніки навчальний процес та наукові напрямки кафедри молекулярної та радіоспектроскопії поступово трансформувались і, як наслідок, 1972 р. вона була перетворена в кафедру нелінійної оптики. Це була перша кафедра нелінійної оптики на терені СРСР. До її складу ввійшли: проф. І. І. Конділенко (зав. кафедрою), доц. П. А. Коротков, доц. В. Л. Стрижевський, доц. Ю. П. Цященко, ст. викл. В. В. Обуховський, асист. В. І. Малий, Н. Г. Голубєва, наукові співробітники та інженери Ю. І. Галінковський, А. І. Писанський, Б. М. Гриб, Л. М. Коробко, О. Н. Кошель, А. Б. Лебедюк, О. О. Мороз.

З 1973 р. на кафедрі почала діяти науково-виробнича лабораторія з фізики кристалів (керівник – Ю. П. Цященко). В ній вирощувались лужно-галоїдні і «нелінійні» кристали високої якості (типу йодатів, ніобатів, оксолатів, тощо). Кафедра поступово розширялась; так, у 1979 р. на ВО «Завод Арсенал» було відкрито її філіал (керівник – В. Л. Стрижевський).

Для підготовки фахівців на кафедрі читались наступні основні спецкурси: «Основи квантової електроніки», «Основи голографії», «Лазерний зв’язок», «Нелінійна оптика», «Інтегральна та волоконна оптика», «Основи спектроскопії», «Матеріали квантової електроніки», «Лазерні технології», «Оптичний запис інформації» тощо. Для забезпечення цих спецкурсів діяли лабораторні практикуми: «Квантова електроніка», «Фізичні основи лазерних приладів», «Лазерний зв’язок», «Голографія», «Інтегральна і волоконна оптика».

Творчий колектив кафедри займався дослідженням природи діелектричних і електрооптичних властивостей кристалів, закономірностей формування спонтанного, вимушеного та інверсійного комбінаційного розсіювань, розробкою різних приладів квантової електроніки, в тому числі – комбінаційних лідарів. Як результат успішної роботи в цьому напрямку були захищені кандидатські дисертації: О. М. Кошель (1973 р.), В. І. Малий (1974 р.), Б. М. Гриб (1975 р.), Г. С. Литвинов (1977 р.), Н. Г. Голубєва (1977 р.), Г. С. Фелінський (1984 р.), В. О. Клименко (1986 р.), Д. М. Говорун (1987 р.), Г. В. Понежа (1989 р.) та докторська дисертація П. А. Коротковим (1990 р.).

Велика увага приділялась також теоретичним дослідженням. Розвиток теорії нелінійних оптичних ефектів дозволив визначити фізичні закономірності вимушеного і спонтанного комбінаційного розсіювання світла в кристалах, генерації гармонік, характеристики перетворювачів частот. На кафедрі було проведено цикл досліджень з обернення хвильового фронту при вимушеному розсіюванні світла, запропоновано новий тип модулятора добротності лазерного резонатора – адаптивний модулятор добротності. Великі зусилля було зосереджено для вивчення різновиду параметричних процесів – т.з. «поляритонного розсіювання світла». Як з’ясувалось, цей ефект може бути використано для створення генераторів НВЧ діапазону із контрольованим перестроюванням частоти. На базі теоретичних розробок були захищені кандидатські дисертації: В. В. Обуховський (1970 р.), С. Г. Карпенко, Ю. М. Яшкір (1975 р.), Г. Понат (Німеччина, 1977 р.), М. Є. Корнієнко, В. С. Овечко (1979 р.), Ф. Н. Марчевський (1980 р.), А. Д. Гроза, Ж. Шукіров (1984 р.), М. М. Чепілко (1985 р.), М. І. Лихоліт, В. П. Фещенко, В. І. Кисленко (1987 р.), К. П. Лишенюк, Я. О. Турчин, А. І. Хільчевський (1989 р.) та докторська дисертація В. Л. Стрижевським (1972 р.).

В процесі досліджень в галузі інфрачервоної спектроскопії були отримані унікальні дані з дисперсії і температурної поведінки показників заломлення ряду рідин та кристалів, проведено широке вивчення класичних коливальних спектрів домішкових іонів в різних матрицях, визначена будова ближнього оточення домішок в кристалах та їх вплив на резонансне розщеплення коливальних рівнів. На основі цих результатів захищена докторська дисертація Ю. П. Цященко (1978 р.) та кандидатські дисертації: Г. Ю. Краснянський, В. О. Пасечний, В. І. Григорук, В. М. Запорожець, В. Д. Данчук.

На кафедрі успішно проводились теоретичні дослідження різноманітних нелінійних ефектів в сегнетоелектричних кристалах (оптичних, електричних, поляризаційних та ін.), в першу чергу – фотогальванічного та фоторефракційного ефектів. Для проведення експериментальних досліджень в цій галузі у 1976 р. було створено лабораторію нелінійної кристалооптики (керівник – В. В. Обуховський). В результаті проведених досліджень вперше зафіксовано нове явище – автохвильове розсіювання світла, виявлено декілька нових різновидів стаціонарного фотоіндукованого розсіювання світла. Для задоволення потреб промисловості в особливих типах нелінійних кристалів для перетворювачів частот, запису і збереження оптичної інформації було проведено велику пошукову роботу з теоретичного передбачення нових сполук з великими показниками нелінійності. Внаслідок цієї роботи було сформульовано новий підхід до моделювання побудови кристалів на основі концепції «кристалевих модулей». Ця концепція виявилася корисною і для вирішення інших проблем, наприклад, опису мікроструктури двійникування й політипізма кристалів. По результатам теоретичних і експериментальних досліджень розсіювання світла в фоторефрактивних кристалах були захищені кандидатські дисертації О. В. Стояновим (1985 р.) та В. В. Лемешком (1989 р.), а у 1989 р. – докторську дисертацію захистив В. В. Обуховський.

Успішне проведення навчального процесу і розвиток наукової роботи забезпечували висококваліфіковані фахівці кафедри: лаборанти – М. М. Колесник, Л. М. Климчук, М. М. Трохимець, Р. Г. Скибенко, В. В. Черневич; інженери – В. О. Антонов, О. І. Білоус, Ю. І. Галінковський, Л. В. Дудниченко, Н. Я. Маринкевич, А. Б. Лебедюк, В. П. Мигашко, Г. К. Корнілов, В. А. Кривошеєв, П. С. Радченко, Т. В. Рождественська; наукові співробітники – А. П. Винниченко, Ю. А. Галайчук, Є. М. Галушко, О. П. Дем’яненко, Г. М. Дмитрик, А. І. Іванісік, А. І. Писанський, О. І. Рижков, Н. О. Сугакова, В. А. Фонтаній, Ю. А. Хомич, А. І. Чаус, А. Б. Шарафутдінов та інші.

Окрім викладачів університету до підготовки спеціалістів залучались провідні вчені інститутів Академії Наук: академіки АН України О. С. Давидов, С. І. Пекар, М. С. Бродін; чл.-кор. АН України М. С. Соскін, С. Г. Одулов.

За визначні досягнення у науковій діяльності І.І.Конділенко був нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради Української РСР та медаллю ім. С. І. Вавілова. За розробку нелінійно-оптичних приладів проф. В. Л. Стрижевський був відзначений Дипломом третього ступеня Виставки досягнень народного господарства УРСР (1983 р.) та премією ім. К. Д. Синельникова АН України.

Випускники кафедри успішно працюють в наукових установах, виробничих об’єднаннях, університетах України та за її межами. Радіофізичний факультет може пишатися такими випускниками як М. І. Лихоліт (начальник СКБ «Завод Арсенал»), В. В. Данчук (декан факультету Київського автодорожнього інституту), Л. Г. Косаківський (колишній народний депутат Верховної Ради України та мер м. Києва), Г. С. Фелінський (заст. директора з наукової роботи НДІ «Вектор»), Д. М. Говорун (заст. директора Інституту молекулярної біології і генетики НАН України), В. І. Григорук (декан радіофізичного факультету Київського національного університету) та багатьма іншими.

Співробітники кафедри були організаторами і членами оргкомітетів багатьох Міжнародних і Всесоюзних конференцій з нелінійної оптики і споріднених наукових напрямків. Кафедра мала широкі творчі зв’язки з університетами і академічними інститутами України і країн ближнього і дальнього зарубіжжя, виробничими об’єднаннями ВО «Завод Арсенал» (Київ), ВНДІ «Аналітприлад» (Київ), ВО «Акорд», ЦКБ «Сокол», Центральна астрономічна обсерваторія, НДІ «Полюс» (Москва) та багато інших.

За час існування кафедри було опубліковано більш ніж 1000 статей в міжнародних та вітчизняних журналах та видано такі підручники та монографії:

  1. Остроухов А.Л., Стрижевський В.Л., Цвелих М.Г., Цященко Ю.П. Розв’язування задач з курсу загальної фізики. Київ, Радянська школа, 1966.
  2. Конділенко І.І., Коротков П.А. Введение в атомную спектроскопию, Київ, Вища школа, 1976.
  3. Гриб Б.М., Конділенко І.І., Коротков П.А., Цященко Ю.П. Электрооптическая дефлекция света, Київ, Техніка, 1980.
  4. Конділенко І.І., Коротков П.А., Хижняк А.І. Физика лазеров, Київ, Вища школа, 1984.
  5. Н.Д. Дмитрук, В.Г.Литовченко, В.Л.Стрижевський Поверхностные поляритоны в полупроводниках и диэлектриках, Київ, Наукова думка. 1989.


Повернутися до розділу «Кафедри»